незмир

НЕ́ЗМИР, у, ч., розм.

Стан ворогування; ворожнеча, розмир.

Незмир між їх пішов (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. незмир — не́змир іменник чоловічого роду стан ворогування розм.  Орфографічний словник української мови
2. незмир — див. сварка  Словник синонімів Вусика
3. незмир — -у, ч. Чвари, ворожість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незмир — Не́змир, -ру м. Ссора, вражда. Незмир між їх пішов.  Словник української мови Грінченка