незчутися

НЕЗЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., перев. зі сл. як, коли.

Не помітити, не відчути чого-небудь.

Незчулася [вдовиця], як минули Літа молодії... (Т. Шевченко);

Федір незчувся, коли .. клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Панас Мирний);

Сьогодні день здався Ігорю таким довгим! Навіть дві великі перерви, які завжди проходять так швидко, що і незчуєшся, сьогодні тяглися страшенно повільно (І. Багмут);

// Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін.

Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Л. Яновська);

Гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання, кинула геть, і він незчувся сам, як опинився в траншеї, приглушений ударом (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. незчутися — незчу́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. незчутися — дк., не постерегти <�помітити, відчути>; не усвідомити, не збагнути.  Словник синонімів Караванського
3. незчутися — [неижчутиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. незчутися — -уюся, -уєшся, док., перев. зі сл. як, коли. Не помітити, не відчути чого-небудь. || Не усвідомити, не збагнути своїх дій, поведінки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незчутися — Незчу́тися, -чу́юся, -чу́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. незчутися — НЕЗЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., перев. із сл. як, коли. Не помітити, не відчути чого-небудь. Незчулася [вдовиця], як минули Літа молодії… (Шевч., І, 1963, 159); Федір незчувся, коли..  Словник української мови в 11 томах
7. незчутися — Незчутися, -чуюся, -єшся гл. Не опомниться, не замѣтить какъ... Незчулися, як смерклося. Шевч. 249. Незчулась вона, як кинулась йому назустріч. Стор. МПр. 56.  Словник української мови Грінченка