неквапливо
НЕКВАПЛИ́ВО.
Присл. до неквапли́вий.
Надія неквапливо складала у кошик посуд (С. Чорнобривець);
Тихими літніми вечорами у затишному садку неквапливо оповідав він про свою молодість (А. Хижняк);
Дуби ростуть поволі, неквапливо (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)