неквапливий

НЕКВАПЛИ́ВИЙ, а, е.

Який не поспішає з виконанням якогось завдання, якоїсь роботи (про людину); нешвидкий, повільний.

Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Довженко);

Морозов і цього разу був неквапливий, спокійний (Яків Баш);

Зграйка невеличких рибок, неквапливих і небоязких, пропливла зовсім близько від Васиних очей (В. Собко);

// Непоспішливий, повільний.

Стомлено, неквапливим рухом він скинув з голови шапку (Ю. Збанацький);

Він ішов неквапливим кроком (С. Добровольський);

// Який відбувається, проходить, здійснюється і т. ін. повільно.

Цілу ніч сіявся неквапливий, впереміж з мокрим снігом, осінній дощ (В. Козаченко);

Осінні світанки – тривалі, неквапливі (М. Руденко);

Розповідав Оленчук, а Фрунзе більше слухав, лише зрідка перепитуючи то про те, то про інше з неквапливої Оленчукової сповіді (О. Гончар);

// Який відзначається повільністю.

– Спокійніше, Женю, спокійніше... Цей неквапливий, розсудливий голос належав, хоч як це дивно, так само Вадикові (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. неквапливий — неквапли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неквапливий — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
3. неквапливий — -а, -е. Який не квапиться або якому не властива квапливість. || Непоспішливий, повільний. || Який відбувається, проходить, здійснюється і т. ін. повільно. || Який відзначається повільністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неквапливий — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник...  Словник синонімів української мови
5. неквапливий — НЕКВАПЛИ́ВИЙ, а, е. Який не квапиться або якому не властива квапливість. Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (Довж.  Словник української мови в 11 томах