неквапливо
НЕКВАПЛИ́ВО. Присл. до неквапли́вий.
Надія неквапливо складала у кошик посуд (Чорн., Красиві люди, 1961, 50);
Тихими літніми вечорами у затишному садку неквапливо оповідав він про свою молодість (Хижняк, Тамара, 1959, 16);
Дуби ростуть поволі, неквапливо (Рильський, III, 1961, 208).
Словник української мови (СУМ-11)