некомплект

НЕКОМПЛЕ́КТ, у, ч.

Відсутність повного набору, комплекту чого-небудь.

Незважаючи на те, що живої сили і техніки ми мали некомплект, а плацдарм робіт не менший, ніж у сусіда ліворуч, ми впоралися з сіном і силосом в мінімально короткі строки! (М. Циба).

Значення в інших словниках

1. некомплект — некомпле́кт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. некомплект — -у, ч. Неповний комплект чого-небудь. Некомплект інструменту.  Великий тлумачний словник сучасної мови