нелинь
НЕ́ЛИНЬ, я, ч.
Дуб, з якого не опадає листя.
Між молодої зелені Дуби зимові – нелині. Із міді, мабуть, листя їх, Що в хуртовину вистоїть! (Л. Дмитерко);
Дуб не хилить віти, Старого листя не кладе в траві, Суворим нелинем ще довго буде мріти (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)