нелинь
НЕ́ЛИНЬ, я, ч. Дуб, з якого не опадає листя.
Між молодої зелені Дуби зимові — нелині. Із міді, мабуть, листя їх, Що в хуртовину вистоїть! (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 64);
Дуб не хилить віти, Старого листя не кладе в траві, Суворим нелинем ще довго буде мріти (Мал., Серце.., 1959, 78).
Словник української мови (СУМ-11)