нелюдський
НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, а, е.
1. Не властивий людині, не характерний для людини, не такий, як у людей.
Смерть його, як і життя, нелюдська була (Панас Мирний);
Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко);
Більше за інших крутився [Фред] під баян з своєю тоненькою партнеркою, яку він називав нелюдським ім'ям – Муха (Д. Ткач).
2. Який виходить за межі людських можливостей, дуже великий силою свого вияву, прояву; надлюдський, надзвичайний.
Чорні очі горять нелюдською тугою (Леся Українка);
Зі страшенними, нелюдськими зусиллями став [Василь] на ноги (Г. Хоткевич);
В країні тій великій, де було кругом без ліку і багатства, і красот, – у тяжких, нелюдських злиднях жив пригнічений народ (Н. Забіла).
3. Дуже жорстокий, позбавлений жалості, співчуття тощо; безжальний, немилосердний.
Нелюдський розбишака зловив малу дитину за ногу, як замахнувся, полетіла дитина на воду (О. Маковей);
Широкою полосою в прифронтовій смузі пройшла хвиля нелюдських погромів (В. Еллан-Блакитний);
// Недостойний людини; ганебний.
Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (О. Довженко).
4. розм. Який не проявляє належної уваги до кого-небудь; неуважливий.
Словник української мови (СУМ-20)