неможливий
НЕМОЖЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Якого не можна здійснити, виконати, дістати, добитися і т. ін.; нездійсненний.
Вона благала усіх родичів навколішках, цілуючи руки, обіцяючи все можливе і неможливе, аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка);
Всяка легальна робота між народом та серед несвідомої інтелігенції нашої поки що неможлива, бо ще не маємо права зборів, спілок і т. ін (М. Коцюбинський);
Щасливо, друзі, вам у казку долетіти, До неможливої дістатися мети! (М. Рильський);
// у знач. ім. неможли́ве, вого, с. Те, чого не можна здійснити, виконати, дістати, добитися і т. ін.
Вперті Білорусії сини Сказали: неможливого немає – І камінь перед плугом відступає (М. Рильський);
– Не обіцяйте необачно неможливого, – Кажуть обережні (Р. Братунь);
// Який не може бути, існувати, відбуватися.
– Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без інтелігенції, без науки неможливий розвиток суспільства (Григорій Тютюнник);
// Якого важко уявити; немислимий.
Князь почував, що життя без Софії стало для нього неможливим, і думка одружитися з нею запанувала над ним безповоротно (Леся Українка);
– Він мені такий дорогий і такий необхідний в житті, що страх за нього – це, по суті, страх за саму себе, за своє життя, просто неможливе без нього (А. Головко).
2. Дуже поганий, неприємний; жахливий.
Веду дуже одноманітне життя, бо тут неможлива погода, щодня дощі такі сильні, що Черемош розлився, і я одрізаний од цілого світу, од пошти і од людей (М. Коцюбинський);
Розмотують онучі, і дух стає неможливий (Г. Хоткевич);
– Коли я чую його неможливий жаргон, – сердито сказала Аліна, – я готова тікати безвісти! (Ю. Яновський);
// Надзвичайно сильний, великий силою свого вияву, прояву.
У цій неможливій тісноті проскакував часом, занявши [зайнявши] всю вулицю, новий фаетон під білим парасолем (М. Коцюбинський);
// У яких не можна працювати, здійснювати що-небудь; надзвичайно несприятливий (про умови, обставини і т. ін.).
Поставлений в неможливі для літературної праці умови, мушу закинути перо на ціле літо (М. Коцюбинський);
Неможливі економічні обставини;
// З якого не можна або дуже важко вийти, надзвичайно скрутний (про становище).
Що нам робити? Я просто не знаю, як вийти з неможливого становища (М. Коцюбинський).
3. розм. Який викликає велике незадоволення у кого-небудь, якого важко витримати (про людину); нестерпний.
– Ну, от – тепер сльози! – А чого – хто його зна! – Того, що ти сьогодні неможливий! – відмовила плачучи молодиця (Б. Грінченко);
Іван Ілліч, директор МТС, Людина хоч куди, та неможлива в праці (М. Рильський).
○ (1) До неможли́вого, у знач. присл. – надзвичайно, дуже.
Нарешті ми досягли берегів Пао .. Зелені до неможливого дерева й зовсім червона земля... (Ю. Яновський);
Це була стара дівка, до неможливого кістлява (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)