неможливий
НЕЗДІЙСНЕ́ННИЙ (який не може здійснитися, збутися), НЕЗДІЙСНИ́МИЙ рідше, НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕЗБУ́ТНІЙ рідше; НЕДОСЯ́ЖНИЙ (якого не можна досягти, добитися); НЕРЕА́ЛЬНИЙ, НЕЖИТТЄ́ВИЙ (НЕЖИТТЬОВИ́Й рідше), ФАНТАСТИ́ЧНИЙ підсил., УТОПІ́ЧНИЙ підсил., ХИМЕ́РНИЙ підсил. (який не може бути здійснений через відсутність реальних підстав). — Сміливість молодого князя достойна тільки похвали. Та наміри його надто вже сміливі і.. нездійсненні (Д. Міщенко); О мрії юні, нездійснимі! (В. Сосюра); (Женя:) Я п'яна була! Коханням упилася та незбутніми думками і охмеліла!.. (М. Кропивницький); Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (М. Коцюбинський); Шахай.. спав тихо, наче й не спав зовсім. Снів фантастичних і нереальних він не знав (Ю. Яновський); Нежиттєві плани; — Я плакала в подушку, мріяла про фантастичні зустрічі з ним... (О. Донченко); Справді, єдиній дочці такого батька.. даремно було б доводити, що її "принципи" утопічні і не годяться в наші обставини (Леся Українка); Очі в парубка світилися вогниками химерних надій (І. Цюпа). — Пор. 2. недосту́пний.
НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙ підсил. розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙ книжн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його (учня) втеча (О. Гончар); Пройти в двері — немислима річ; проламати муровані стіни — ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища — чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); — Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась (Марія), а через хвилину — сміх (А. Головко); — Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання? Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. — Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.
НЕСТЕ́РПНИЙ (надзвичайний за силою, ступенем свого вияву до такої міри, що його неможливо або дуже важко витримати), НЕСТЕРПИ́МИЙ рідше, НЕСТЕРПУ́ЧИЙ рідше, НЕЗНО́СНИЙ розм., НЕМОЖЛИ́ВИЙ, УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ) підсил., НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ підсил. розм. Нехльода скаржився на нестерпні умови роботи, на велику завантаженість (А. Шиян); Нестерпна спека; А що це за хрест, нестерпимий тягар на душі у народу — минуле твоє! (В. Еллан); Спустилась ніч густа й пахуча. Не спить Наталя. Самота Така сьогодні нестерпуча! (М. Рильський); — Нашій вельможній шляхті завдано нечуваної ганьби, то більш незносної, що вона не від шляхетної руки (З. Тулуб); — Коли я чую його неможливий жаргон, — сердито сказала Аліна, — я готова тікати безвісти! (Ю. Яновський); Почувся сигнал — їх наздоганяла автомашина. Шоферові, певно, набридло вести її з убивчою повільністю слідом за пішоходами (С. Журахович); З сіней вона почула бадьорий перестук ложок об миску, немилосердне сьорбання й посміхнулася (М. Стельмах).
НЕСТЕ́РПНИЙ (про людину, характер, учинки якої не терплять, не переносять інші), НЕСТЕРПИ́МИЙ рідше, НЕСТЕРПУ́ЧИЙ рідше, НЕМОЖЛИ́ВИЙ розм. — Я дивлюся на це не так песимістично. Адже ці "трудні", прикрі, нестерпні, вони (діти) все ж тільки винятки серед легіонів наших славних школярчат (О. Гончар); Інколи ж його просто ґедз нападав, і тоді він ставав нестерпучим (М. Коцюбинський); — Ну, от — тепер сльози! — А чого — хто його зна! — Того, що ти сьогодні неможливий! — відповіла плачучи молодиця (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови