неможливий

(поганий, неприємний) нестерпний, нестерпимий, незносний, (жорстокий)^ немилосердний.

Значення в інших словниках

1. неможливий — неможли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неможливий — НЕЗДІЙСНЕННИЙ; (неймовірний) неуявленний, св. немислимий, ок. непомисленний; (- погоду) жахливий, украй поганий; (- умови) <�украй> несприятливий; (крик) страшенний; (- вдачу) нестерпний, непереносний; (- ціну) неприйнятний.  Словник синонімів Караванського
3. неможливий — -а, -е. 1》 Якого не можна здійснити, виконати, дістати, домогтися і т. ін.; нездійснимий. || у знач. ім. неможливе, -вого, с. Те, чого не можна здійснити, виконати, дістати, домогтися і т. ін. || Який не може бути, існувати, відбуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неможливий — НЕМОЖЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Якого не можна здійснити, виконати, дістати, добитися і т. ін.; нездійсненний. Вона благала усіх родичів навколішках, цілуючи руки, обіцяючи все можливе і неможливе, аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
5. неможливий — НЕЗДІЙСНЕ́ННИЙ (який не може здійснитися, збутися), НЕЗДІЙСНИ́МИЙ рідше, НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕЗБУ́ТНІЙ рідше; НЕДОСЯ́ЖНИЙ (якого не можна досягти, добитися); НЕРЕА́ЛЬНИЙ, НЕЖИТТЄ́ВИЙ (НЕЖИТТЬОВИ́Й рідше), ФАНТАСТИ́ЧНИЙ підсил., УТОПІ́ЧНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. неможливий — Неможли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неможливий — НЕМОЖЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Якого не можна здійснити, виконати, дістати, добитися і т. ін.; нездійснимий. Вона благала усіх родичів навколішках, цілуючи руки, обіцяючи все можливе і неможливе, аби Зоню не відправляли з двора (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. неможливий — Неможливий, -а, -е Невозможный. Не буде неможливе у Бот всяке слово. Єв. Л. І. 37.  Словник української мови Грінченка