немошний

НЕМОШНИ́Й, НЕМОЩНИ́Й, а, е, заст.

Немічний, безсилий.

Нападав її якийсь гнів немошний (Марко Вовчок);

І немощну мою душу за світ посилаю (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. немошний — немошни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. немошний — Немошни́й и немощни́й, -а, -е Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. МВ. (О. 1862. І. 100). Думки... підрізують немощну силу. Мир. Пов. І. 27. І немощну мою душу за світ посилаю. Шевч. 263. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись. Г. Барв. 502.  Словник української мови Грінченка