немошний
НЕМОШНИ́Й, НЕМОЩНИ́Й, а, е, заст.
Немічний, безсилий.
Нападав її якийсь гнів немошний (Марко Вовчок);
І немощну мою душу за світ посилаю (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- немошний — немошни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- немошний — Немошни́й и немощни́й, -а, -е Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. МВ. (О. 1862. І. 100). Думки... підрізують немощну силу. Мир. Пов. І. 27. І немощну мою душу за світ посилаю. Шевч. 263. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись. Г. Барв. 502. Словник української мови Грінченка