ненависний
НЕНА́ВИСНИЙ, а, е.
1. До якого відчуває хто-небудь ненависть, огиду.
За кожну краплю крові слав він кулі у ненависні спини ворогів (В. Сосюра);
Блідий Прохор кілька секунд примруженими очима дивився в ненависне обличчя зятя, а потім мовчки, без єдиного слова, з усієї сили ударив свого супротивника (А. Шиян);
Любов Степанівна не прислухалася, вона відчувала тільки ненависний запах паленої сірки (С. Голованівський);
// кому. Який викликає ненависть, огиду у кого-небудь.
[Жандарм:] Анно, серце моє! Невже ж я такий ненависний тобі? (І. Франко);
Йти до хати .. не хотілося, щоб не бачити ненависного йому Карпа (А. Шиян).
2. Сповнений ненависті до кого-небудь.
– Чого ви такі ненависні до його [Василя]? -допитувалась у братів Галя (Панас Мирний);
– А нарід дуже ненависний: ворогує одно на другого (Л. Мартович);
// Який виражає ненависть, огиду до кого-, чого-небудь.
Староста якусь хвилину дивився на Івана ненависним оком, потім враз посміхнувся недоброю посмішкою (Ю. Збанацький);
Той погляд був такий ненависний, що коли він ковзнув по Дорошеві, то йому зробилося моторошно (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)