ненависний
НЕНА́ВИСНИЙ, а, е.
1. До якого відчуває хто-небудь ненависть, огиду.
За кожну краплю крові слав він кулі у ненависні спини ворогів (Сос., Солов. далі, 1957, 34);
Блідий Прохор кілька секунд примруженими очима дивився в ненависне обличчя зятя, а потім мовчки, без єдиного слова, з усієї сили ударив свого супротивника (Шиян, Баланда, 1957, 46);
Любов Степанівна не прислухалася, вона відчувала тільки ненависний запах паленої сірки (Голов., Тополя.., 1965, 6);
// кому. Який викликає ненависть, огиду у кого-небудь.
[Жандарм:] Анно, серце моє! Невже ж я такий ненависний тобі? (Фр., IX, 1952, 107);
Йти до хати.. не хотілося, щоб не бачити ненависного йому Карпа (Шиян, Баланда, 1957, 69).
2. Сповнений ненависті до кого-небудь.
— Чого ви такі ненависні до його [Василя]? — допитувалась у братів Галя (Мирний, IV, 1955, 118);
— А нарід дуже ненависний: ворогує одно на другого (Март., Тв., 1954, 138);
// Який виражає ненависть, огиду до кого-, чого-небудь.
Староста якусь хвилину дивився на Івана ненависним оком, потім враз посміхнувся недоброю посмішкою (Збан., Єдина, 1959, 164);
Той погляд був такий ненависний, що коли він ковзнув по Дорошеві, то йому зробилося моторошно (Тют., Вир, 1964, 162).
Словник української мови (СУМ-11)