ненадовго
НЕНАДО́ВГО, присл.
На короткий, нетривалий час, на невеликий строк.
Ненадовго зійшлися ми, Серденько, з тобою; Ненадовго скохалися, Як риба з водою (Я. Щоголів);
Прощайте, любі друзі, ненадовго – Ми стрінемось в найближчих днях (М. Шпак);
// Протягом короткого, нетривалого часу.
Інколи ночами таки й справді горіло десь. Щоправда, зрідка й ненадовго – спалахне та й погасне скоро (А. Головко);
Ненадовго зазнала дівка щастя, бо не більше як місяць відвідував Олексій (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)