ненадовго
присл. На короткий час; рідше – недовго. Очуняв, повеселів Йосип, та ненадовго (Панас Мирний); – Я ненадовго, – сказав хлопець. – У мене коротка справа (А.Хижняк); Ненадовго зазнала дівка щастя (Л.Яновська).
Словник-довідник з українського літературного слововживання