ненадовго
НЕНАДО́ВГО, присл. На короткий, нетривалий час, на невеликий строк.
Ненадовго зійшлися ми, Серденько, з тобою; Ненадовго скохалися, Як риба з водою (Щог., Поезії, 1958, 64);
Прощайте, любі друзі, ненадовго — Ми стрінемось в найближчих днях (Шпак, Вибр., 1952, 14);
// Протягом короткого, нетривалого часу.
Інколи ночами таки й справді горіло десь. Щоправда, зрідка й ненадовго — спалахне та й погасне скоро (Головко, II, 1957, 362);
Ненадовго зазнала дівка щастя, бо не більше як місяць відвідував Олексій (Л. Янов., І, 1959, 35).
Словник української мови (СУМ-11)