ненаситно
НЕНА́СИ́ТНО.
Присл. до нена́си́тний 2.
– Ми набирались знань жадібно, ненаситно; ми завжди налітали на нову бібліотеку-пересувку, наче голодні оси на мед (І. Волошин);
* Образно. Сніп за снопом лізе до барабана, а звір-машина все ненаситно реве й клацає стальними зубами (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)