ненаситно
НЕНА́СИ́ТНО. Присл. до нена́си́тний 2.
— Ми набирались знань жадібно, ненаситно; ми завжди налітали на нову бібліотеку-пересувку, наче голодні оси на мед (Вол., Дні.., 1958, 87);
*Образно. Сніп за снопом лізе до барабана, а звір-машина все ненаситно реве й клацає стальними зубами (Донч., І, 1956, 82).
Словник української мови (СУМ-11)