ненаситний

НЕНА́СИ́ТНИЙ, а, е.

1. рідко. Те саме, що ненаже́рливий 1.

До всього, здавалося, він втратив інтерес. Одне, що цікавило його, це їжа. На неї він накидався пожадливо і був ненаситний (Цюпа, Назустріч.., 1958, 293);

Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став, Про хитру пліть, про ненаситну щуку (Рильський, II, 1960, 117).

2. перен. Який виявляє велику жадобу до чого-небудь, не задовольняється досягнутим; жадібний.

Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка.. для ненаситних володарів рабовласницького Півдня (Гончар, Таврія, 1952, 120);

Яків через якусь годину опиняється біля старого кладовища, з буйної зелені якого ледве маячить прадавня церква. Тут уже по своєму порядкує ненаситний отець Миколай (Стельмах, І, 1962, 485);

// у знач. ім. нена́си́тний, ного, ч. Людина, яка виявляє велику жадобу до чого-небудь, не задовольняється досягнутим.

Не хижа злоба, не злорадство хитрого, не жадібність ненаситного світилася в його очах, а радість перемоги (Кол., Терен.., 1959, 41);

// Який виражає велику жадобу до чого-небудь.

Від цього погляду, якогось ненаситного й звіриного, Тасі ставало моторошно (Дмит., Розлука, 1957, 146);

// Який має великий інтерес і т. ін. до чого-небудь, надмірно цікавиться чимсь.

Іван Маркевич був ненаситний у музиці. Він весь час шукав нового (Збан., Малин. дзвін, 1958, 365);

// Надзвичайно великий щодо свого виявлення.

На його змарнілім лиці знати було ненаситну цікавість (Мак., Вибр., 1954, 48);

Його [кошового] вояцька душа, його ненаситна зненависть до ворога змушували бути в найнебезпечніших місцях (Добр., Очак. розмир, 1965, 240).

Значення в інших словниках

1. ненаситний — нена́си́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ненаситний — НЕНАЖЕРЛИВИЙ; (погляд) жадібний; (- цікавість) невситимий, невтоленний, ненатленний, невтишимий.  Словник синонімів Караванського
3. ненаситний — див. жадний; ненажера  Словник синонімів Вусика
4. ненаситний — -а, -е. 1》 рідко. Те саме, що ненажерливий 1). 2》 перен. Який виявляє велику жадобу до чого-небудь, не задовольняється досягнутим; жадібний. || у знач. ім. ненаситний, -ного...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ненаситний — Ненатля, ненатлий, жирун, жировитий, зажерливий, ненажера, ненажерний, пажера, пажерливий, проїсний, проїстливий, див. епікуреєць, похітливий  Словник чужослів Павло Штепа
6. ненаситний — НЕНА́СИ́ТНИЙ, а, е. 1. рідко. Те саме, що ненаже́рливий 1. До всього, здавалося, він втратив інтерес. Одне, що цікавило його, це їжа. На неї він накидався пожадливо і був ненаситний (І.  Словник української мови у 20 томах
7. ненаситний — ЖА́ДІ́БНИЙ чого, до чого, рідко на що (який має особливу пристрасть до чогось, дуже прагне чого-небудь), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, ЛА́СИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЖА́ДНИЙ рідше, ЖАДЛИ́ВИЙ рідше, ПОЖА́ДНИЙ рідше, ЖАЖДИ́ВИЙ рідко...  Словник синонімів української мови
8. ненаситний — Ненаситний, -а, -е Ненасытный, алчный. Н. Вол. у. и Лебедин. у.  Словник української мови Грінченка