необжитий

НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е.

Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя.

Місцевість була дика, необжита (В. Собко);

Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї – на цілину (В. Земляк);

// Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому.

Стояла [хата] серед лісу пусткою, холодна, необжита (В. Гжицький);

Люба поралася в новій, необжитій хаті, де ще віяло пусткою (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. необжитий — необжи́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. необжитий — -а, -е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. || Не обладнаний, не пристосований для нормального життя в ньому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. необжитий — НЕОБЖИ́ТИЙ, а, е. Не заселений, не освоєний і не пристосований до життя. Місцевість була дика, необжита (Собко, Шлях.., 1948, 109); Молодь готувалась в далеку дорогу, в дикі необжиті краї — на цілину (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 401)...  Словник української мови в 11 томах