неоднаково
НЕОДНА́КОВО.
Присл. до неодна́ковий.
Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково ставиться до всіх (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)НЕОДНА́КОВО.
Присл. до неодна́ковий.
Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково ставиться до всіх (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)