неоднаково
НЕОДНА́КОВО. Присл. до неодна́ковий.
Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково ставиться до всіх (Гончар, III, 1959, 200).
Словник української мови (СУМ-11)НЕОДНА́КОВО. Присл. до неодна́ковий.
Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково ставиться до всіх (Гончар, III, 1959, 200).
Словник української мови (СУМ-11)