неоплатонік
НЕОПЛАТО́НІК, а, ч.
Прихильник, послідовник неоплатонізму.
Видатний київський філософ Іларіон був неоплатоніком і застосовував цю концепцію при соціологічних побудовах. На думку неоплатоніків, розвиток буття (в тому числі й суспільного) є еманацією – послідовним виливом світла на темряву (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)