неоплатонізм
НЕОПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч.
Філософія періоду занепаду античного світу (III -IV ст. н. е.), в якій ідеї Платона синтезовано з філософськими системами Аристотеля, стоїків, Піфагора та ін. провідних античних філософів.
У своїх ліричних відступах Руставелі знов і знов виявляє себе як людина, що стояла на висоті ідей свого часу, – він негативно ставиться до релігії, заявляє про свою прихильність до поглядів неоплатонізму (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)