непереможний
НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е.
Якого не можна перемогти, подолати.
Якась непереможна сила тягла Деменюка до дверей офіцини, що вели до покою (І. Франко);
// Дуже сильний, якому не можна протистояти; непереборний.
Його [Кандзюбу] захопило непереможне бажання зробить йому [Семенові] шкоду (М. Коцюбинський);
Костя мучили здогадки й непереможна цікавість (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)