непереможний

НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е. Якого не можна перемогти, подолати.

Якась непереможна сила тягла Деменюка до дверей офіцини, що вели до покою (Фр., VII, 1951, 92);

Комунізму вироста Непереможне покоління (Рильський, III, 1961, 102);

Нині соціалізм виріс у непереможну світову систему (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 6);

// Дуже сильний, якому не можна протистояти; непереборний.

Його [Кандзюбу] захопило непереможне бажання зробить йому [Семенові] шкоду (Коцюб., II, 1955, 100);

Костя мучили здогадки й непереможна цікавість (Донч., І, 1956, 58).

Значення в інших словниках

1. непереможний — неперемо́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непереможний — див. НЕЗДОЛАН НИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. непереможний — див. непохитний  Словник синонімів Вусика
4. непереможний — -а, -е. Якого не можна перемогти, подолати. || Дуже сильний, якому не можна протистояти; непереборний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непереможний — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е. Якого не можна перемогти, подолати. Якась непереможна сила тягла Деменюка до дверей офіцини, що вели до покою (І. Франко); // Дуже сильний, якому не можна протистояти; непереборний.  Словник української мови у 20 томах
6. Непереможний — див. Давід Анахт  Філософський енциклопедичний словник
7. непереможний — НЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (про народ, країну, армію тощо, про силу, єдність, вірність і т. ін. — якого не можна перемогти, здолати, знищити), НЕЗДОЛА́ННИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ (НЕЗЛО́МНИЙ), НЕПОБО́РНИЙ, НЕЗБОРИ́МИЙ, НЕПОДОЛА́ННИЙ, НЕСКОРИ́МИЙ, НЕЗБО́РНИЙ уроч.  Словник синонімів української мови
8. непереможний — Неперемо́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. непереможний — Неперемо́жний, -а, -е Непреодолимый, неодолимый, непобѣдимый.  Словник української мови Грінченка