Словник української мови у 20 томах

неповинно

НЕПОВИ́ННО.

Присл. до непови́нний.

Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Т. Шевченко);

[Трохим:] Батько на моїх очах зневажив людину, неповинно образив (М. Кропивницький).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. неповинно — непови́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. неповинно — Присл. до неповинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неповинно — Непови́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. неповинно — НЕПОВИ́ННО. Присл. до непови́нний. Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Шевч., II, 1963, 48); [Трохим:] Батько на моїх очах зневажив людину, неповинно образив (Кроп., IV, 1959, 223).  Словник української мови в 11 томах
  5. неповинно — Неповинно нар. 1) Безъ вины. Кров христіянську неповинно проливали. Чуб. V. 933. 2) Не должно.  Словник української мови Грінченка