неповинно

НЕПОВИ́ННО. Присл. до непови́нний.

Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Шевч., II, 1963, 48);

[Трохим:] Батько на моїх очах зневажив людину, неповинно образив (Кроп., IV, 1959, 223).

Значення в інших словниках

1. неповинно — непови́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неповинно — Присл. до неповинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неповинно — НЕПОВИ́ННО. Присл. до непови́нний. Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Т. Шевченко); [Трохим:] Батько на моїх очах зневажив людину, неповинно образив (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. неповинно — Непови́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. неповинно — Неповинно нар. 1) Безъ вины. Кров христіянську неповинно проливали. Чуб. V. 933. 2) Не должно.  Словник української мови Грінченка