1. Словник української мови в 11 томах

неповинно

НЕПОВИ́ННО. Присл. до непови́нний.

Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Шевч., II, 1963, 48);

[Трохим:] Батько на моїх очах зневажив людину, неповинно образив (Кроп., IV, 1959, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповинно — непови́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. неповинно — Присл. до неповинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неповинно — НЕПОВИ́ННО. Присл. до непови́нний. Чули, чули запорожці З далекого Криму, Що конає Гетьманщина, Неповинна гине (Т. Шевченко); [Трохим:] Батько на моїх очах зневажив людину, неповинно образив (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  4. неповинно — Непови́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. неповинно — Неповинно нар. 1) Безъ вины. Кров христіянську неповинно проливали. Чуб. V. 933. 2) Не должно. Словник української мови Грінченка