непохибний
НЕПОХИ́БНИЙ, а, е, рідко.
1. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий.
Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки (І. Франко);
О, молодість! .. Непохибні шляхи твої тепер (П. Тичина).
2. Твердий, непохитний.
– Учора ми добули язика; се його [воєводи] непохибне жадання (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)