непохибний
НЕПОХИ́БНИЙ, а, е, рідко. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий, вірний.
Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки (Фр., II, 1950, 92);
О, молодість!..Непохибні шляхи твої тепер (Тич., II, 1947, 223);
// Твердий, непохитний.
— Учора ми добули язика; се його [воєводи] непохибне жадання (Стар., Облога.., 1961, 9).
Словник української мови (СУМ-11)