непохибний

БЕЗПОМИЛКО́ВИЙ (який не має в собі помилок, який робиться без помилок), НЕПОХИ́БНИЙ рідше, НЕПОМИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕХИ́БНИЙ рідше; НЕСХИ́БНИЙ (який робиться без помилок; про органи чуття — який точно сприймає що-небудь); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ, БЕЗПОМИ́ЛЬНИЙ рідше (який не має в собі помилок і не викликає сумніву в своїй істинності). Розрахунок Пелехатого (вовка) був безпомилковий: тепер утекти людина не могла ні вперед, ні назад, до поселень було далеко в обидва боки (П. Загребельний); Історія колись розбере і розкаже непохибну правду, що Ви зробили на сьому новому полі і яку значну постать займали (Панас Мирний); Очі ж мої усе бачили добре — де ж провидливість моя непомильна? Де мій розум бистрий? (Марко Вовчок); Несхибний удар; І по умовних знаках суходолу Читав путі (вождя) його несхибний зір (М. Бажан); Непогрішима істина; Скажи... навчи... Ушима, оком, носом Я чую сотні образів і тем, — Чому ж ми безпомильних слів не носим Там, де лежить блокнот із олівцем? (М. Рильський). — Пор. 2. пра́вильний.

Значення в інших словниках

1. непохибний — Певний, неминучий (реґіоналізм) ...Жде вашого сина непохибна смерть. [ЗБ 246]; Той ясний і непохибний небесний мандрівник, [«Рубач» 19]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. непохибний — непохи́бний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
3. непохибний — див. безпомилковий; правильний  Словник синонімів Вусика
4. непохибний — -а, -е, рідко. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий, вірний. || Твердий, непохитний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непохибний — НЕПОХИ́БНИЙ, а, е, рідко. 1. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий. Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки (І. Франко); О, молодість! .. Непохибні шляхи твої тепер (П.  Словник української мови у 20 томах
6. непохибний — НЕПОХИ́БНИЙ, а, е, рідко. Який не робить помилок, не помиляється; безпомилковий, вірний. Сонце, той ясний і непохибний небесний мандрівник, давно вже перестало бути керманичем моєї земної мандрівки (Фр., II, 1950, 92); О, молодість!..  Словник української мови в 11 томах
7. непохибний — Непохибний, -а, -е Безошибочный, вѣрный. Він правдою непохибною дише. К. ЦН. 193. Непохибну тобі про це дам раду. К. ЦН. 270.  Словник української мови Грінченка