неправдивий
НЕПРАВДИ́ВИЙ, а, е.
1. Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий.
Неправдива людина;
// В основі якого лежить неправда, обман.
– Ні, неправдива твоя рада, кошовий! – промовив Бульба (О. Довженко);
На підставі цих неправдивих відомостей про силу річки неправильно можна було обчислити й розміри греблі та потужність турбін (М. Трублаїні).
2. Який суперечить справедливості, не відповідає їй; несправедливий.
Глянь на мене, чорнобриву, Моя доле неправдива, Безталанна я! (Т. Шевченко);
Думки мутилися: ображали його [Чіпку] неправдивою карою, лякали людським сміхом... (Панас Мирний).
3. Не такий, як у дійсності, несправжній.
І річка, й лісок – все було мертве, неправдиве, це мовби сама війна поставала з муляжів своєю мертвістю, черствістю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)