неправдивий
БРЕХЛИ́ВИЙ розм. (який завжди говорить неправду, схильний до брехні), ЛЖИ́ВИЙ заст.; НЕПРАВДИ́ВИЙ (як пом'якшене позначення цієї ознаки). — Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже — надворі година, то розумій, що йде дощ, — сказала Христина. — Цебто вона неправдива людина? — Зовсім-таки брехлива (І. Нечуй-Левицький); Дивися знову, лживий чоловік, Своїм ненависним бесідникам у вічі (М. Бажан).
НЕПРАВДИ́ВИЙ (про слова, твердження тощо — який не відповідає правді, містить у собі неправду), БРЕХЛИ́ВИЙ розм., ЛЖИ́ВИЙ заст.; ОБМА́НЛИВИЙ, ОБМА́ННИЙ (про дані, відомості, твердження і т. ін.). — Ну, а тепер я довідався, що те донесення було неправдиве, що то на тебе наговорили твої вороги... (Г. Хоткевич); Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. обма́нний.
НЕСПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який ґрунтується на неправильному, необ'єктивному ставленні до кого-, чого-небудь, який суперечить справедливості), НЕПРА́ВИЙ, КРИ́ВДНИЙ (який завдає кривди, несе несправедливість кому-, чому-небудь); НЕПРАВДИ́ВИЙ, НЕПРА́ВЕДНИЙ заст., книжн. (перев. про суд, покарання і т. ін.); НЕЗАСЛУ́ЖЕНИЙ (даний, зроблений або одержаний невідповідно до заслуг чи провини). Несправедливе покарання; Несправедливі докори; — Неправе діло задумала княгиня, — сказав Добислав (С. Скляренко); — Від тебе я можу заслухати все, яким би дошкульним і кривдним воно не було (Н. Рибак); Думки мутилися: ображали його (Чіпку) неправдивою карою, лякали людським сміхом (Панас Мирний); Весь цей час Партицький ходив по кімнаті, ніби схвильований незаслуженою образою (П. Колесник).
Словник синонімів української мови