непримиренний
НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е.
1. до кого, чого. Якого не можна змусити змінити негативне ставлення до кого-, чого-небудь на позитивне, який затято не визнає чогось, не погоджується з ним (про людей, суспільні угруповання і т. ін.).
Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде);
// Власт. такій людині.
Думки .. про рани рідної землі засмутили зір, відточуючи, ніби лезо шаблі, непримиренну зненависть в душі Максима (Н. Рибак).
2. з ким, чим. У якого не можна згладити, усунути суперечностей з кимось, чимось.
Гурток довго жити не буде, бо в ньому поєдналися непримиренні елементи, і він мусить розпастися (С. Васильченко);
Непримиренні суперечності.
Словник української мови (СУМ-20)