непримиренний

непримире́нний

[не^ипри^еми^ерен:и^ей]

м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і

Значення в інших словниках

1. непримиренний — непримире́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непримиренний — Безкомпромісний, г. безкомпромісовий; (погляд) відверто ворожий.  Словник синонімів Караванського
3. непримиренний — див. непохитний; нищівний  Словник синонімів Вусика
4. непримиренний — -а, -е. 1》 Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним. || Власт. такій людині. || З яким не можна примиритися. 2》 Якого (яких) не можна примирити. Непримиренні суперечності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. до кого, чого. Якого не можна змусити змінити негативне ставлення до кого-, чого-небудь на позитивне, який затято не визнає чогось, не погоджується з ним (про людей, суспільні угруповання і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
6. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ (про людей, суспільні угруповання і т. ін. та відносини між ними, а також із сл. суперечності і под. — яких не можна примирити), НЕПРИМИРИ́МИЙ рідше; АНТАГОНІСТИ́ЧНИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
7. непримиренний — Непримире́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним. Шевченко був непримиренним борцем проти українського буржуазного націоналізму (Рильський, III, 1956, 22); Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства...  Словник української мови в 11 томах