непримиренний
НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е.
1. Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним.
Шевченко був непримиренним борцем проти українського буржуазного націоналізму (Рильський, III, 1956, 22);
Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Вільде, Сестри.., 1958, 549);
// Власт. такій людині.
Думки.. про рани рідної землі засмутили зір, відточуючи, ніби лезо шаблі, непримиренну зненависть в душі Максима (Рибак, Час.., 1960, 8);
// З яким не можна примиритися.
Буржуазна влада — непримиренний ворог трудящих (Ком. Укр., 5, 1962, 65).
2. Якого (яких) не можна примирити.
Гурток довго жити не буде, бо в ньому поєдналися непримиренні елементи, і він мусить розпастися (Вас., Незібр. тв., 1941, 176);
Заслугою Мирного-реаліста було те, що він відобразив непримиренну класову боротьбу в середині української нації (Літ. газ., 27.І 1955, 3);
Непримиренні суперечності.
Словник української мови (СУМ-11)