1. Словник української мови в 11 томах

непримиренний

НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е.

1. Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним.

Шевченко був непримиренним борцем проти українського буржуазного націоналізму (Рильський, III, 1956, 22);

Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Вільде, Сестри.., 1958, 549);

// Власт. такій людині.

Думки.. про рани рідної землі засмутили зір, відточуючи, ніби лезо шаблі, непримиренну зненависть в душі Максима (Рибак, Час.., 1960, 8);

// З яким не можна примиритися.

Буржуазна влада — непримиренний ворог трудящих (Ком. Укр., 5, 1962, 65).

2. Якого (яких) не можна примирити.

Гурток довго жити не буде, бо в ньому поєдналися непримиренні елементи, і він мусить розпастися (Вас., Незібр. тв., 1941, 176);

Заслугою Мирного-реаліста було те, що він відобразив непримиренну класову боротьбу в середині української нації (Літ. газ., 27.І 1955, 3);

Непримиренні суперечності.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непримиренний — непримире́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непримиренний — Безкомпромісний, г. безкомпромісовий; (погляд) відверто ворожий. Словник синонімів Караванського
  3. непримиренний — див. непохитний; нищівний Словник синонімів Вусика
  4. непримиренний — [неиприемиерен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. непримиренний — -а, -е. 1》 Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним. || Власт. такій людині. || З яким не можна примиритися. 2》 Якого (яких) не можна примирити. Непримиренні суперечності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. до кого, чого. Якого не можна змусити змінити негативне ставлення до кого-, чого-небудь на позитивне, який затято не визнає чогось, не погоджується з ним (про людей, суспільні угруповання і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  7. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ (про людей, суспільні угруповання і т. ін. та відносини між ними, а також із сл. суперечності і под. — яких не можна примирити), НЕПРИМИРИ́МИЙ рідше; АНТАГОНІСТИ́ЧНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  8. непримиренний — Непримире́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)