1. Великий тлумачний словник сучасної мови

непримиренний

непримире́нний

-а, -е.

1》 Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним.

|| Власт. такій людині.

|| З яким не можна примиритися.

2》 Якого (яких) не можна примирити. Непримиренні суперечності.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непримиренний — непримире́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непримиренний — Безкомпромісний, г. безкомпромісовий; (погляд) відверто ворожий. Словник синонімів Караванського
  3. непримиренний — див. непохитний; нищівний Словник синонімів Вусика
  4. непримиренний — [неиприемиерен:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. до кого, чого. Якого не можна змусити змінити негативне ставлення до кого-, чого-небудь на позитивне, який затято не визнає чогось, не погоджується з ним (про людей, суспільні угруповання і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  6. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ (про людей, суспільні угруповання і т. ін. та відносини між ними, а також із сл. суперечності і под. — яких не можна примирити), НЕПРИМИРИ́МИЙ рідше; АНТАГОНІСТИ́ЧНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  7. непримиренний — Непримире́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. непримиренний — НЕПРИМИРЕ́ННИЙ, а, е. 1. Який не допускає чого-небудь, не примирюється, не погоджується з ним. Шевченко був непримиренним борцем проти українського буржуазного націоналізму (Рильський, III, 1956, 22); Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства... Словник української мови в 11 томах