непритаманний
НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е.
Який не виражає постійної ознаки кого- або чого-небудь, не властивий кому-, чому-небудь.
– Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, – з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (О. Копиленко);
Природа прекрасна. Несмак непритаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)