Великий тлумачний словник сучасної мови

непритаманний

непритама́нний

-а, -е.

Не властивий кому-, чому-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. непритаманний — непритама́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. непритаманний — НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Який не виражає постійної ознаки кого- або чого-небудь, не властивий кому-, чому-небудь. – Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, – з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (О. Копиленко); Природа прекрасна.  Словник української мови у 20 томах
  3. непритаманний — НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Не властивий кому-, чому-небудь. — Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, — з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 139); Природа прекрасна. Несмак непритаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., Зач. Десна, 1957, 252).  Словник української мови в 11 томах
  4. непритаманний — Непритаманний, -а, -е Ненормальный въ психическомъ отношеніи, невмѣняемый. Та шо там у нього питати? Він непритаманний. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка