непритаманний

НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Не властивий кому-, чому-небудь.

— Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, — з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 139);

Природа прекрасна. Несмак непритаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., Зач. Десна, 1957, 252).

Значення в інших словниках

1. непритаманний — непритама́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непритаманний — -а, -е. Не властивий кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непритаманний — НЕПРИТАМА́ННИЙ, а, е. Який не виражає постійної ознаки кого- або чого-небудь, не властивий кому-, чому-небудь. – Я не з лякливих, Трохиме Трохимовичу, – з непритаманним їй зухвальством зауважила Ніна (О. Копиленко); Природа прекрасна.  Словник української мови у 20 томах
4. непритаманний — Непритаманний, -а, -е Ненормальный въ психическомъ отношеніи, невмѣняемый. Та шо там у нього питати? Він непритаманний. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка