неприємний
НЕПРИЄ́МНИЙ, а, е.
Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін.
Вітри тут бувають неприємні, не дуже холодні, але такі сильні (Леся Українка);
Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки (Ю. Смолич);
Він подумав, що ця людина теж неприємна і з нею тяжко буде зговоритися (Григорій Тютюнник);
// Який викликає почуття незадоволення, жалкування, досади, прикрості і т. ін.; прикрий.
Сварилась [матушка] на сина і стукала ціпком, щоб перервати неприємну розмову (М. Коцюбинський);
Гуляючи з хлопцями на Набережній, Павлуша тільки й думав, що про ту неприємну пригоду в дворі (А. Головко);
// у знач. ім. неприє́мне, ного, с. Те, що викликає почуття незадоволення,жалкування, досади і т. ін.
Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)