неприємний
НЕПРИЄ́МНИЙ, а, е. Який не подобається своїми якостями, властивостями і т. ін.
Вітри тут бувають неприємні, не дуже холодні, але такі сильні (Л. Укр., V, 1956, 208);
Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки (Смолич, І, 1958, 72);
Він подумав, що ця людина теж неприємна і з нею тяжко буде зговоритися (Тют., Вир, 1964, 101);
// Який викликає почуття незадоволення, незручності, прикрості і т. ін.
Сварилась [матушка] на сина і стукала ціпком, щоб перервати неприємну розмову (Коцюб., І, 1955, 330);
Гуляючи з хлопцями на Набережній, Павлуша тільки й думав, що про ту неприємну пригоду в дворі (Головко, II, 1957, 272);
// у знач. ім. неприє́мне, ного, с. Те, що викликає почуття незадоволення, незручності і т. ін.
Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду (Загреб., День.., 1964, 224).
Словник української мови (СУМ-11)