непроникний
НЕПРОНИКНИ́Й, а́, е́.
1. У який не може заходити вода, повітря і т. ін.
Силосні споруди повинні бути непроникними для повітря і води (з навч. літ.).
2. У якому або крізь який не можна нічого побачити, розглядіти (про темряву, туман, дим, гілля, хмари тощо); непроглядний, непроникливий.
Тут, під густими непроникними шатами дуба, – райська прохолода (Ю. Збанацький);
Туман прикривав усе непроникною запоною (М. Чабанівський).
3. перен. Який приховує свої почуття, наміри; потайливий.
Правив [кіньми] завзятий і непосидючий Варивон Очерет, а позад нього сидів непроникний у своїй чорноті отець Миколай (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)