непроханий
НЕПРО́ХАНИЙ, а, е.
1. Який прибув без запрошення; некликаний, незваний.
У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л. Глібов);
Неголосно перемовляючись, спідлоба дивилися [козаки] на непроханих гостей (З. Тулуб).
2. перен. Який з'являється всупереч бажанню; небажаний.
Відганяла Хима непрохану думку, що лякала її своєю незвичайністю... (М. Коцюбинський);
– Покидають мене мої кращі друзі! – сумно шепотів Хмельницький, витираючи непрохані сльози (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)