непроходимий
НЕПРОХОДИ́МИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що непрохідни́й.
Бігти відбивати вівцю від ведмедя, запускатися із собаками в непроходиму гущавину лісу, відшукуючи пропавшу корову; не спати ночі, підстерігаючи якогось невиданого звіра, борсука чи якусь біду – в усьому тому чує Олекса захват, солодкий трепет нервів, його захоплюють оці процеси всього (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)